3:40 … Свічка горить тихо…
Маленький вогник, який не кричить, але пам’ятає.
24 лютого — день, коли світ розколовся на “до” і “після”.
День, коли прокинулись не від будильника, а від вибухів.
Коли страх став повітрям, а сльози — молитвою.
Ми запалюємо вогонь не лише за тими, кого втратили.
А й за тими, хто більше ніколи не буде колишнім.
За дитинство, яке обірвали.
За домівки, що стали попелом.
За серця, які навчилися битися крізь біль.
Цей вогник — про пам’ять.
Про любов, яка сильніша за темряву.
Про віру, яка не згасає, навіть коли світ чорніє.
Пам’ятаємо.
Болить.
Не забудемо! Не пробачимо!