Буча

Це не просто кіно. Це пам’ять. Це голоси, які не мають права зникнути в тиші. Це історія, яку важко витримати, але неможливо не почути. Кадр за кадром — біль і люди. І те, що з ними зробила війна.

Дивитися було непросто. Але ще важче — усвідомлювати, що це не художній образ, а реальність, яка стала частиною нашого часу. Без метафор. Без відстані. Надто близько, щоб сприймати це як історію з екрана.

Буча — невимовна втрата і біль мільйонів.  

Це рана, що не має географії. Вона проходить крізь міста, кордони, мови — і торкається кожного, хто здатен відчувати. 

Буча - символ, символ трагедії ХХІ століття.